МШ-22 "ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ"

29.10.2021р.  Урок 61,62

Тема: "Приклеювання листів сухої штукатурки за раніше встановленими маяками"

ГКЛ слід розкроювати так, щоб зазор між ГКЛ, підлогою і поверхнею стелі становив не менше ніж 20 мм. Зазор між ГКЛ і готового поверхнею стелі має бути не менш як 5 мм. Зазори виконують для провітрювання і видалення вологи з порожнини між ос-новою і гіпсокартоном. Зазори між ГКЛ і поверхнею підлоги потім закривають плінтусом. Після закінчення робіт з улаштування сухої штукатурки шви в місцях примикання ГКЛ до стелі шпаклюють. Зазори в підлозі і стелі можна також зашпарувати мінеральною ватою і ущільнювальною масою для стикових щілин («Кнауф- Акріл -Діхтунгмассе»). Перед приклеюванням ГКЛ у них вирізують отвори для вимикачів розеток, електропроводки. Суху суміш монтажного клею «Перлфікс» замішують тільки в чистих посудинах (гумових або пластмасових), оскільки залишки старого розчину прискорюють тужавлення нового замісу. В чисту воду засипають суху суміш. На мішок (ЗО кг) треба 12 л води.

Отриману масу добре перемішують до кашкоподібного стану так, щоб не було грудок. З клеєм працюють протягом 30 хв з моменту засипання суміші у воду. ГКЛ спочатку приклеюють до тих ділянок стіни, які розташовані поблизу дверних та віконних прорізів, тобто, де потрібні підвищені охайність і точність припасування ГКЛ. До рівних підготовлених поверхонь стін, наприклад з бетону, ГКЛ приклеюють нанесенням тонких суцільних смуг клею «Фугенфюллер» зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та однієї-двох смуг по середині ГКЛ, укладених лицьовим боком униз на очищену поверхню підлоги переносного робочого столу . Після нанесення клею робітники піднімають ГКЛ, встановлюють на підкладки, укладені під стінку для утворення зазору 20 мм з підлогою, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска або рівня. Підкладки з-під ГКЛ видаляють лише після тужавлення клею. Як правило, гіпсокартонні листи приклеюють вертикально. Слід мати на увазі, що ГКЛ можна вирівнювати лише до того моменту, поки клей не почне тужавіти.

Гіпсокартонні листи встановлюють упритул один до одного. Бажано влаштовувати підряд не менше ніж два, а краще три ГКЛ на розчині з одного замісу. Одночасно рекомендується вирівняти установлення. Приклеювання ГКЛ до нерівних поверхонь стін (нерівності до 20 мм) зведених із цегли, різних стінових блоків або змішаної кладки (цегла і стінові блоки або камені) потребує нанесення більшого шару гіпсового клею. У цьому разі використовують гіпсовий клей «Перлфікс», який кельмою наносять по периметру і по середині ГКЛ купками через 30…35 см. Уздовж поздовжніх кромок та краю ГКЛ, що прилягає до підлоги, клейові купки наносять близько або майже впритул одна до одної 3…4 см заввишки . Для ГКЛ 9,5 мм завтовшки клейові купки укладають у чотири ряди, для ГКЛ 12,5 мм завтовшки — у три ряди (по ширині ГКЛ).

Під час робіт слід встановлювати підряд, як і в попередньому випадку, не менше ніж три ГКЛ на клею з одного замісу з одночасним вивірянням їх під рівень або висок. При встановленні ГКЛ на підкладки не можна залишати порожнини у швах, оскільки після їхнього оброблення (шпаклювання) на ділянці стику можуть утворюватися тріщини. На стінах зі змішаною кладкою або з бетонних, шлакобетонних блоків з вапняку-черепашнику у разі нерівностей понад 20 мм слід сформувати рівну поверхню за допомогою маячних смуг з ГКЛ завширшки 10 см, які приклеюють до стіни клеєм «Перлфікс» і вирівнюють під рівень, висок або рейку (рис. 3). Улаштовуючи вирівнювальну основу з маячних гіпсокартонних смуг, спочатку до стіни зверху і знизу приклеюють горизонтальні смуги з ГКЛ, а потім вертикальні з кроком, що відповідає, як правило, половині ширини ГКЛ. Як і в попередніх випадках поміж крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і стелі) слід залишати зазори 10…20 мм. Відстань між осями симетрії вертикальних маячних смуг не повинна перевищувати фактичних розмірів ширини ГКЛ. На приклеєний до стіни «каркас», сформований зі смуг ГКЛ, або на зворотний бік ГКЛ зубчастим калібрувальним шпателем наносять тонкий шар клею «Фугенфюллер», після чого ГКЛ приклеюють до каркаса і вирівнюють облицювання правилом. Уроки Прибивання листів сухої штукатурки до дерев’яних поверхоньУрок №1 Місце малярних робіт в технічному процесі будівництва будівель і споруд

Д/З: Законспектувати тему.

29.10.2021р.  Урок 60

Тема: "Прибивання листів сухої штукатурки до дерев'яних поверхонь"

        Облицьовуючи рівні бетонні поверхні великопанельних будівель, листи закріплюють шурупами. Для цього по лініях розмітки, на відстані 40—50 см один від одного, свердлять отвори глибиною не менше 40 см. В ці отвори забивають дерев’яні пробки. В листах на тій же відстані один від одного також просвердлюють отвори. Діаметр цих отворів має бути на 1—2 мм більше діаметра шурупа або цвяха. Далі лист прикладають до стіни так, щоб отвори листа накладались на пробки, і загвинчують шурупи або забивають цвяхи.

             Дерев’яні перегородки, що облицьовуються гіпсокартонними листами, здебільшого роблять каркасними, виконаними з окремих брусів і рейок, які розміщені на відстані 400 мм одна від одної і зв’язані між собою горизонтальними зв’язками. Якщо листи закріплюватимуть до кам’яної поверхні по дерев’яних рейках, то їх розміщують на поверхні залежно від розміру листів також у вигляді каркаса і закріплюють цвяхами до попередньо встановлених пробок. До рейкового каркаса листи прикручують шурупами або прибивають толевими чи спеціальними оцинкованими цвяхами з широкою головкою. Цвяхи забивають легкими ударами молотка так, щоб вони не вгрузали в лист, а лише головкою притискували його. Вздовж кромок листа цвяхи забивають на відстані 1—2 см від краю. Усі прибиті до поверхні листи мають бути в одній площині. Рівність облицьованої поверхні перевіряють контрольним двометровим правилом.

Д/З: Законспектувати тему.

29.10.2021р.  Урок 59

Тема: "Приготування розчинових сумішей"

  Приготування розчину

Приготувати розчин для штукатурки, може кожен, у ньому немає ніякої складності. Як каже мій знайомий взяв цемент, до нього додав пісок, додав води ось і отримав розчин. Люди, які займаються штукатуркою Вам скажуть, що для кожної операції потрібен свій розчин. Ось тому розглянемо способи приготування розчинів для штукатурних робіт. Приготування будь-якого розчину для штукатурки складається з таких етапів. У перших потрібно підготувати пісок. По друге для різних розчинів застосовують різні в’яжучі матеріали, які також зажадаю попередньої підготовки. Спочатку підготувавши всі необхідні компоненти, і тільки потім приступаємо до безпосереднього приготування розчину.

                        Цементно-піщаний розчин

Для приготування цементно-піщаного розчину, нам знадобиться цемент, пісок, вода. Пісок для штукатурних робіт краще брати кар’єрний. Підготовка піску полягає в його просіюванні і видаленні сторонніх матеріалів, наприклад глини. Для просіюванні, застосовуємо сито. Для набризку і грунту сита з окулярами 3х3 мм для накривки 1.5х1.5 мм. Для видалення глинистих домішок пісок промиваємо. Цемент перевіряємо на свіжість, для цього беремо його в руку, і стискаємо, якщо він витече, то він свіжий і відповідає маркуванню, що вказане на етикетці. Якщо він став грудкою, або залишилися в руці невеликі грудочки, то цемент загубив свої властивості, і тому для приготування розчину його знадобиться більше. Визначають дослідним шляхом.
Підготовка цементу полягає в його просіюванні, щоб відокремити грудки. Підготовлений матеріал відміряємо в необхідних кількостях. На приклад для штукатурки потрібен розчин марки 100.

                     Питання як його приготувати.

Для того щоб приготувати розчин, нам необхідно з’ясувати, якої марки наш цемент 400 або 500. Наш цемент марки 500 тоді для приготування розчину марки 100 нам необхідно взяти одну частину цементу і п’ять частин піску. У нашу ємність засипаємо половину піску, далі висипаємо всю порцію цементу, і додаємо решту піску. Все це ретельно перемішуємо. Отримуємо гарцовку, до неї додаємо воду, доводячи розчин, до сметаноподібної маси, що буде відповідати 10-13 см занурення стандартного конуса. Це спосіб приготування розчину вручну, якщо ж ви готуєте за допомогою бетономішалки. То порядок приготування інший. Запускаємо бетономішалку, попередньо перевірте її заземлення. У бетономішалку спочатку додаємо воду, а тоді необхідну кількість піску і цементу. Воду додаємо до отримання необхідної густоти. Для приготування розчину марки 100 приблизно витрачаємо 25 кг цементу марки 500, піску 10 відер 12 літрових і 3-3.5 відра води. Для більш сильних розчинів збільшуємо кількість цементу, для слабшіх зменшуємо.

                     Цементно-вапняний розчин

Для приготуванні, цементно-вапняного розчину, виконуємо всі ті ж дії що і для цементного розчину плюс підготовку вапна. Вапно розводять до одержання вапняного молока, і поціжують, через сито з отворами 2х2 мм. На вапняному молоці замішують розчин. До необхідної консистенції, доводять, додаючи воду.

                            Вапняний розчин

Після підготовки всіх компонентів. Вапняний розчин готують так, спочатку дають необхідну кількість вапна, і поступово перемішуючи, додають пісок. Зазвичай беруть одну порцію вапна і три порції піску. Для перевірки міцності вапняного розчину поступають таким чином. Беруть сім цеглин і їх скріплюють вапняним розчином в стовпчик і дають висохнути. Хороший вапняний розчин повинен утримувати стовп із семи цеглин, якщо обережно підняти його за верхню цеглу.

Глиняний розчин

Глину, за добу, замочують, до її повного розм’якшення. Далі глину, проціджують через сито,  2х2 мм, і додають до цієї порції, дві-чотири порції піску, залежно від жирності глини, доводячи до необхідної консистенції.

Вапняно-гіпсовий розчин

Приготування цих розчинів має ряд особливостей. У перших їх готують невеликими порціями, так як вони дуже швидко схоплюються 10-15 хвилин. Приготування розчину, спочатку готують вапняне молоко, а потім у нього додають гіпс. І цей розчин протягом 10 хвилин використовують. Інший спосіб, це приготування сухих сумішей, які розбавляють водою, при безпосередньому, використанні. Прикладом таких сумішей є шпаклівки.

Консистенції розчину перевіряють, досвідченим шляхом, набирають на кельму розчин і він повинен утримуватися на кельмі, і бути рухомим. Деякі не можуть розібратися з цифрами співвідношень, наприклад 1:0,25:6, про що говорять ці цифри. А вони повідомляють, що розчин складається з двох в’яжучих компонентів першого потрібно взяти одну порції другого 0.25 порції і піску 6 порцій. Часто запитують перша цифра ця кількість цементу. Ні, тільки в цементних розчинах. У вапняно-гіпсовому розчині цементу немає зовсім.

Д/З: Законспектувати тему.

28.10.2021р.   Урок 58

Тема: "СПОСОБИ КРІПЛЕННЯ ГІПСОКАРТОННИХ ЛИСТІВ ДО ПОВЕРХОНЬ "

Для кріплення гіпсокартону до поверхні стіни в основному застосовують два способи:

 -   каркасний 

 -  безкаркасний.

Традиційно для кріплення листів гіпсокартону до поверхні використовують металевий профіль або ж дерев’яні бруски, на які за допомогою саморізів кріпляться листи гіпсокартону. Але є способи, за допомогою яких можна кріпити листи гіпсокартону до поверхні без використання металевого або дерев’яного каркаса. Кріплення листів гіпсокартону в цьому випадку здійснюється за допомогою клейових сумішей, при цьому поверхня до якої будуть кріпитися листи повинна бути вирівняна, а також очищена від різних забруднень.

Прикріпити гіпсокартон до стіни без профілів і обрешітки можливо за допомогою клейових сумішей

1. Перед нанесенням клейових сумішей на поверхні за допомогою крейди слід зробити розмітку, якщо планується установка розеток, вимикачів, ламп і т.д., то необхідно попередньо виконати електромонтажні роботи.

2. Клейову суміш розводять відповідно до інструкції, після наносять на поверхню гіпсокартонної плити або ж на стіну відповідно до розмітки в шаховому порядку. Відстань між кожним «коржем» має становити 35 – 40 см, а діаметр близько 10 – 15 см. По краях суміш наноситься суцільною тонкою смугою.

3. Після нанесення клейової суміші лист притискають до поверхні, тримати його слід щільно притиснутим близько 30 хвилин. З тим щоб більш рівномірно клейова суміш розподілилася, слід сильно кілька разів провести по гіпсокартону широкою дошкою.

4. При монтажі ГКЛ до стіни слід залишати зазор між підлогою та стелею. Від підлоги зазор повинен складати 1 – 2 сантиметри, від стелі 5 мм – 1 см. Попередньо за допомогою виска або рівня-рейки слід визначити величину нерівностей стіни. 

Особливості нанесення клею на гіпсокартонні листи залежать від стану поверхні, щооблицьовується :

1. На гладкі поверхні (наприклад, бетонні) приклеювання здійснюється шляхом нанесення тонких смуг гіпсового клею, що наноситься зубчастою кельмою по всій довжині ГКЛ (по периметру і по центру). Для плит товщиною 9,5 мм наносять чотири смуги клею, для інших листів - три. В даному випадку для приклеювання Knauf рекомендує використання не спеціального клею, а гіпсової шпаклівки для швів.

2. Нерівні поверхні (цегляна кладка, кладка з блоків і т.п.), вимагають нанесення більш товстого шару клею, тому в таких випадках рекомендується застосовувати спеціальні гіпсові клеї, що наносяться кельмою по периметру і посередині гіпсокартонного листа купками (острівцями ) через кожні 30 см. Величина купок повинна бути такою, щоб при прикладанні ГКЛ до стіни клей розповзався, заповнюючи нерівності стіни. У вузьких місцях клей може наноситися безпосередньо на стіну.

3.Особливо нерівні поверхні (змішана кладка з цегли і виступаючих блоків і т.п.) вимагають попереднього наклеювання за допомогою гіпсового клею смуг ГКП завширшки 10 см для створення основи. Облицювальні гіпсокартонні листи потім наклеюються до цих смугах за допомогою гіпсової шпаклівки ], що наноситься тонкими лініями на ГКЛ.

Д/З: Законспектувати тему.

26.10.2021р.  Урок 57

ТЕМА: " СПОСОБИ РОЗКРОЮ ГІПСОКАРТОННИХ ЛИСТІВ"

     Підготовка гіпсокартонних листів

Гіпсокартонні листи і плити всіх типів легко обробляються, особливо за наявності спеціальних інструментів «Кнауф» для різання, шліфування, стругання кромок і випалювання отворів.

 Залежно від вимог до точності виконання робіт із розкроювання і обрізання ГКЛ здійснюють:

 – просте розкроювання за допомогою лінійки, метра, металевого трикутника і різання ГКЛ на столі з рівною поверхнею ножем для різання ГКЛ 122 або за допомогою спеціальних пристроїв – різака малого (для відрізування смуг до 120 мм завширшки) або різака великого (для відрізування смуг більшої ширини – до 630 мм);

 – точне розкроювання ГКЛ, наприклад, при різанні перфорованих, шліцьованих або комбінованих гіпсокартонних панелей з використанням ножівки, що має вузьке полотно з дрібними зубцями, або ручною дисковою електропилкою.

 При простому розкроюванні картону ГКЛ різання здійснюють з лицьового боку спеціальним (шевським) ножем, надрізаний ГКЛ укладають на край столу і роблять надлом нерозрізаного гіпсового осердя. Після цього ножем для різання розрізають картон на зворотному боці листа. Утворену кромку обробляють обтиральним рубанком так, щоб кромка була рівною і не мала зламів. Якщо обрізні кромки мають утворити шов, то їх слід підготувати до шпаклювання одним із таких двох способів: – для шпаклювання з армувальною стрічкою (шпаклівкою «Фугенфюллер») кромковим рубанком знімають фаску під кутом 45º на 1/3 товщини ГКЛ і видаляють картон уздовж кромки в місцях укладання стрічки; – для шпаклювання без армувальної стрічки з використанням шпаклівки «Уніфлот» рубанком знімають фаску під кутом 22,50º на 2/3 товщини ГКЛ. Після зняття фасок краї картону зачищають шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Обшиваючи стіни і перегородки з віконними і дверними прорізами, ГКЛ попередньо розміщають на столі з рівною поверхнею.

Потім їх розкроюють ножем, ножівкою або дисковою пилкою з утворенням прорізів потрібних розмірів. Канти прорізів обробляють шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Якщо використовують ГКЛ, то в зоні дверної коробки не слід розміщувати обтиснену, стоншену кромку. Її треба обрізати, оскільки вона щільно не перекриється наличником дверної коробки, що призведе до погіршення звукоізоляції приміщення. 123 Для вимикачів, розподільних коробок і розеток прихованої електропроводки вирізують круглі отвори за допомогою дриля зі змінною насадкою. Криволінійні поверхні отримують так. Опуклі та ввігнуті криволінійні поверхні малого радіуса обшивають спеціально обробленими ГКЛ потрібних розмірів. Для цього в картонній оболонці ГКЛ роблять поперечні надрізи з кроком 2-3 (для опуклої поверхні з лицьового боку, для ввігнутої – зі зворотнього). Заготовку з надрізаною картонною оболонкою або V – подібними прорізами загинають у потрібному напрямку, внаслідок чого отримують гіпсокартонний елемент потрібної форми. Криволінійну поверхню радіусом 150-200 мм можна отримати іншим способом (без поперечних надрізів), наприклад, попереднім замочуванням ГКЛ (завтовшки 9,5-12,5 мм). Для цього заготовку ГКЛ укладають на кружала, накривають її мокрим рядном на 10-12 год., після чого вона деформується згідно з задумом. Цей процес відбувається активніше, якщо майбутню ввігнуту поверхню попередньо обробити валиком із шипами для утворення на ній макропор. Потім цей бік ГКЛ обробляють губкою, змоченою у воді. Кінці заготовки можна закріпити для отримання бажаної конфігурації.

Д/З: Законспектувати тему.

25.10.2021р. Урок 56

Тема: "ВИМОГИ ДО ПОВЕРХОНЬ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОБЛИЦЮВАННЮ. ДОПУСТИМА ВОЛОГІСТЬ ПОВЕРХОНЬ ЛИСТІВ"

Підготовка поверхні - один з найбільш відповідальних моментів, оскільки від нього значною мірою залежать міцність, довговічність і якість облицювання.Під   облицювання  підлягають  різні  поверхні 

 Бетонні поверхні  -  як  правило  це  поверхні  несучих  та  ненесучих  бетонних  та  залізобетонних  конструкцій. Також  до  бетонних   поверхонь  можна  віднести бетонні  основи  підлог. Ця  поверхня - це  міцна, стійка  мінеральна  основа здатна  витримати  значні  навантаження. Водопоглинання такої  поверхні  невисоке. 

                                   Характерна  бетонна  поверхня  з  мілкими  раковинами

 Можливі  дефекти  поверхні: раковини, напливи  бетону, тріщини, жирові  плями,  висоли. Бетонні  поверхні  облицьовують  на  клеях  та  мастиках.

Дефекти  бетонних  поверхонь: напливи,  тріщини

Дефекти  бетонних  поверхонь: висоли  жирові плями

Одним  з  варіантів  мінеральних  основ  є  мінеральні  стяжки  або  штукатурки.  В  залежності  від  матеріалу  даних  поверхонь  вони  можуть  бути як  стійкими  основами  так  і  не стійкими.Тому  при  облицюванні  таких  поверхонь  насамперед перевіряють їх  стійкість,  міцність  та  ступінь  зчеплення  з  попереднім  несучим шаром.Знову ж  таки  в  залежності  від  матеріалів  таких  основ  вони  можуть  бути  водопоглинальні  і не водопоглинальні.  Основними  дефектами таких  поверхонь нерівності та  відшарування від  попереднього несучого  шару, значна  пилуватість.

Відшарування  стяжки

Цегляні поверхні при  облицюванні одні  з  найпоширеніших . Вони є  міцною  стійкою  основою  під  облицювання.  В  залежності  від  виду  цегли  можуть  бути  водопоглинальні і  не  водопоглинальні  ,  мати  різну  ступінь вологості  особливо  це  стосується  свіжої  та  старої  цегляної  кладки. Цегляні поверхні  призначені під облицювання, мають бути викладені "впустошовку", інакше доведеться очищати шви від розчину на глибину до 15 мм. Основними  дефектами  є нерівність  поверхні (внаслідок  неякісного  виконання  мулярських  робіт), горби , западини. Цегляні  поверхні  облицьовують  як  правило  на  розчині  або попередньо  штукатурять  для  облицювання  на  клеях  та  мастиках.

Цегляна  поверхня

Дерев'яні поверхні  нестійкі  основи  що  деформуються  і   вимагають особливої підготовки. Слід пам'ятати, що свіжо-зрубані дерев'яні стіни можна облицьовувати лише через рік, коли закінчиться їх усадка.

Гіпсокартонні  поверхні - нестійкі  основи  , що  деформуються . Набувають  значної  популярності. Як  правило  рівні  та  непотребують  додатковового  вирівнювання під  облицювання  плиткою,  лише  потребують  особливої  підготовки  та  особливих  матеріалів.

Ранішеоблицьванні  поверхні - застосування  сучасних  матеріалів дозволяє  облицьовувати  поверхні  навіть по  ранішеукладеному плитковому  облицюванню  або  наприклад  по  фарбовому  покриттю.

Укладання  плитки:  на  гіпокартон;  на  плитку

Д/З: Законспектувати тему.

19.10.2021р. Урок 55

Тема: "РОЗРІЗНЯЛЬНІ ОЗНАКИ РІЗНІХ ТИПІВ ГІПСОКАРТОННИХ ЛИСТІВ"

Гіпсокартон - його види, особливості, відмінності

В Україні, та й не тільки, широко застосовується гіпсокартон тільки основних видів. Їх усього шість:

 - Звичайний стіновий гіпсокартон, саме його мають на увазі, коли говорять «стандартний лист»

- Вогнестійкий гіпсокартон - його особливість у тому, що він довше інших може чинити опір відкритому джерелу вогню, при цьому зберігаючи своє положення на каркасі

-Стельовий гіпсокартон, який найбільш активно застосовується для вирівнювання простих стель і монтажу багаторівневих

-Вологостійкий гіпсокартон - просто не замінний при обшивці санвузлів

-Арочний гіпсокартон - робить можливим монтаж складних криволінійних конструкцій

-І останній вид - не настільки поширений як перші, але все ж застосовуваний - це акустичний гіпсокартон

   А тепер розглянемо кожен вид більш детально.

      Стандартний стіновий гіпсокартон. Найпоширеніший, завдяки своїй універсальності і невисокої ціни. За допомогою стінового ГКЛ монтують не тільки фальшстіни, перегородки, різні ніші і полички з гіпсокартону, але також частенько він застосовується для облаштування підвісних стель.

      Стельовий гіпсокартон застосовується тільки для монтажу стель, у тому числі і багаторівневих. Крім цього стельовий гіпсокартон непогано вигинається, тому з нього можна виготовляти різні криволінійні деталі, монтувати хвилі, обшивати дуги арок і т. п. Від стінового стельовий ГКЛ відрізняється тільки товщиною в три міліметри (товщина стінового - 12,5 мм, стельового - 9, 5 мм відповідно).

       Наступний вид - це вологостійкий гіпсокартон. Від стінового гіпсокартону він відрізняється тільки зеленим кольором картону, зменшеною гігроскопічністю* і спеціальними антисептичними добавками, які перешкоджають появі цвілі і грибка. Вологостійкий гіпсокартон застосовується при обшивці всіх приміщень з підвищеною вологістю повітря, таких як ванні кімнати, санвузли, підвальні приміщення і т. п. Крім цього цей вид гіпсокартону застосовується при облаштуванні віконних відкосів. Ще одна особливість вологостійкого гіпсокартону - це можливість облицювання його поверхні керамічною плиткою і мозаїкою.

До речі, під вологостійкістю гіпсокартону, слід розуміти не те, що він, наприклад, не боїться затоплення, а довше чинить опір руйнівній дії вологи, ніж стіновий гіпсокартон. Тому при інтенсивному контакті з водою він також розмокає, набухає, деформується і покривається пліснявою, просто не так швидко, якби це був звичайний ГКЛ.

Багато хто запитує, чи можна використовувати звичайний стіновий гіпсокартон, наприклад, на суміщених лоджіях, мансардах, кухнях і т. п. Якщо кімната суха, опалювальна, то використання вологостійкого гіпсокартону не обов'язково. Як показує практика, вологостійкий гіпсокартон доцільно застосовувати тільки там, де вологість повітря дійсно висока.

Наступний вид гіпсокартону - це вогнестійкий. Відрізняється він від стінового тільки гіпсовим сердечником, армованим скловолокном, деякими добавками, кольором картону та маркуванням. Колір картону світло сірий і на обох сторонах листа нанесено маркування червоною фарбою. Застосовується для обшивки перегородок, стін та стель в приміщеннях з підвищеними протипожежними вимогами, а також для обшивки димоходів і порталів камінів. Під вогнестійкістю слід розуміти, не повну не горючість, а всього лише опір вогню. Наприклад, стіновий гіпсокартон також не підтримує горіння, але після того як верхній шар картону обвуглюється і оголюється гіпсовий сердечник, гіпсокартон руйнується і починає обсипатися. Коли те ж саме відбувається з вогнестійким гіпсокартоном, то завдяки армованому сердечникові, листи гіпсокартону або те, що від них залишилося, продовжують ще якийсь час висіти на каркасі і не ускладнюють і без того складну евакуацію.

  Бувають такі складні криволінійні конструкції, які можна змонтувати тільки за допомогою арочного гіпсокартону. Від стінового він відрізняється маленької товщиною, всього 6 мм і армованим скловолокном сердечником. Завдяки цьому арочний гіпсокартон може добре вигинатися, не порушуючи цілісності листа. Багато гипсокартонщиків застосовують арочний гіпсокартон скрізь, де плануються якісь закруглення і тим самим як ускладнюють собі роботу, так і здорожують вартість самої конструкції. Арочний гіпсокартон доцільно застосовувати тільки в тих випадках, коли його застосування дійсно необхідно. В інших же випадках більшість конструкцій можна легко змонтувати із застосуванням стельового гіпсокартону.

І останній вид - це акустичний гіпсокартон. Його особливість полягає в тому, що його поверхня перфорована безліччю отворів, діаметром близько 1 см, а до тильної сторони аркуша приклеєне спеціальне звукопроникне неткане полотно типу спандбонд. Використовується перфорований акустичний гіпсокартон при звукоізоляції стін і стель звукозаписних студій, музичних кімнат, концертних залів, домашніх кінотеатрів, бойлерних і насосних станцій та інших приміщень, які потребують максимальної звукоізоляції. І в цій справі акустичний гіпсокартон стає не замінимим помічником. У той час, коли звичайний ГКЛ служить в якості мембрани для звукових хвиль, акустичний гіпсокартон, завдяки перфорації, безперешкодно пропускає звук крізь себе, далі звукові хвилі проходять через неткане полотно і частково втрачають свою інтенсивність, після чого остаточно гасяться обзвукоізолятор розташований за листами. В якості звукоізолятора найчастіше використовуються плити з мінеральної вати типу «Шуманет».
Конструкції, які обшиті перфорованим гіпсокартоном, ефективно корегують акустичне середовище в приміщенні на низьких частотах. Акустичний гіпсокартон не шпаклюється, але його можна фарбувати різними фарбами. Листи акустичного гіпсокартону володіють звукопоглинальними властивостями резонансного типу.

Д/З: Законспектувати тему.

19.10.2021р. Урок 53,54

Тема: "ПОНЯТТЯ ПРО КОМПЛЕКСНІ СИСТЕМИ КНАУФ"

Слово «комплект» у перекладі з латинської мови означає повний, а слово «система» — ціле. Отже, поняття «комплектна система» передбачає таку номенклатуру будівельних матеріалів, виробів і закріплювальних елементів, при використанні якої можна досягти цілковитого вирішення певного будівельного завдання. Цьому поняттю повністю відповідають комплектні системи Кнауф для сухого будівництва. Слід зазначити, що будівництво називають сухим не тільки тому, що воно майже повніє тю унеможливлює «мокрі» процеси, а й тому, що раніше гіпсокартонні листи називали сухою гіпсовою штукатуркою. Цей термін застосовуватимемо і тепер. Комплектні системи Кнауф поділяють на кілька груп: перегородки, облицювання, суха штукатурка, підвісні стелі, підлоги, мансарди. Згідно з цим номенклатура елементів, що входять до складу визначеної комплектної системи, може змінюватися як залежно від її функціонального призначення, так і за потребами ринку.

         У загальному випадку складовими комплектної системи є:

► будівельні матеріали і вироби підприємств Кнауф;

► комплектувальні матеріали і вироби інших підприємств;

► сертифікати та інша документація, що свідчить про екологічну чистоту матеріалів і їхню відповідність вимогам якості нормативно-технічних документів;

► інструмент і пристрої для будівельно-монтажних робіт;

► спецодяг;

► інформаційна і технічна документація (інформаційні й технічні листи та рекомендації фірми Кнауф, брошури, буклети, методична та інструктивна література; рекламні матеріали;

► навчання у навчальних центрах Кнауф технологічним процесам використання її продукції та інструментів, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки; підручники і навчальні посібники;

► технічне супроводження (консультації, технічний нагляд за виконанням робіт, інструктаж, експертні послуги).

Отже, комплектна система Кнауф — це набір певних матеріалів, виробів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що забезпечують виконання будівельно – монтажних та оздоблювальних робіт з використанням сучасних технологій для отримання продукції з гарантовано високими показниками якості. Слід зазначити, що під сучасними будівельними технологіями треба розуміти не тільки використання найновіших матеріалів, виробів та інструментів, а й виробничий процес, що передбачав їх використання без фізичної і психологічної втоми виконавців, що робить їхню працю соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною і безпечною.

Д/З: Прочитати конспект, виписати основні складові комплектної системи